Хвалько

Вийшла з хати тьотя Ніла
У сарай,
А дверей не зачинила
Літо ж. Хай.
Курка  шмиг у хату,— хитра:
— Ко-ко-ко...—
Зазирнула,— що в макітрі?
Молоко!
З лави, наче ненавмисно,
Напрямки,
Перескочила на мисник.
Там — миски.
Оглядає курка хату...
Ліжко, — іч!
Вмить на ковдру волохату
І —на піч.
Чує — з печі хтось з щілини:
— Ти куди ж?
Тут не сідало пташине...
Ану  киш!
— Я зайшла... я хочу всюди

Знати путь,

Подивитися, як люди
Тут живуть.
— Що за люди? Навіжена!
Мій це дім!
Люди слугами для мене
В домі цім.
Ти не смійся... Що за смішки?
Киш! А то...—
Розгубилась курка трішки:
— А ти ж хто?
— Я? Кажу ж — не зли даремно,
Не тривож!..—
Курка знов спитала чемно:
— Хто ж ти? Хто ж?
— Я? Ти що... мене—не знати?
Знає всяк:
Я — господар ції хати!
Я — прусак!
— А-а... прусак, комашка, значить,
Чи ти ба!
Не доводилося бачить,—
Не судьба!
— Я — прусак! 
Ні менш, ні більше,

Так що знай!
Роздивляйся та пильніше,
З краю в край!
Як зустрінеш другим разом —
Взнала щоб...—
Курка дивиться тимчасом,
Гострить дзьоб...

— Роздивляйся! Знай, як звуся!

Зна весь світ...—

Вистромив з щілини вуса,—

Грізний вид!
— Роздивилась?
Глянь ще вдруге...
Ну, який?
Правда ж, я страшний звірюга?
— Ой, страшний!
Правда ж, бик — і той не більший?
Чи не так?
За коня я теж сильніший! Я прусак!
А який я злий, як злюся! Сам не свій!
Як розправлю грізні вуса...
Ой, страшний!
Всіх вбиваю! Грім неначе
Мій удар...—
Курка як закудкудаче:
— Ко-ко-шмар! —
Зазирнула у щілину:
— Як же ти
Убиваєш? Б'єш у спину?..
— В животи!
Всіх колю! Колю рогами,—
Ого-го!
А дрібних... топчу ногами...
Як кого.
— Де ж береться в тебе сила?
Що їси?
— М'ясо й сало... Зрозуміла?

Знають всі!
— Що ж ти п'єш, що в тебе в тілі
Міць така?
— П'ю вершки! П'ю відра цілі
Молока!
От який я звір-звірище — Знала щоб!
Підступила курка ближче,
Цілить дзьоб.

— Чудо-юдо,— каже курка,—

Не збагну...
А яка ж у тебе шкурка?
Вилізь, ну!
Дуже злий ти і хоробрий,—
Знає всяк.
А чи жирний, а чи добрий
Ти на смак?


Налетіла, мов та куля —
Сторчака,—
Дзьоб його! — та й проковтнула
Прусака.
Проковтнула і сказала:
— Ну й гидке ж...
А хвалилось: «Їм я сало,
М'ясо —теж...»
І на мову дуже грізне,
І на вид,
А на смак— пісне і прісне,
Кузька — й квит.

Дзьоб свій витерла об крила:
— От хвалько!..—
Та й пішла—засокорила:
— Ко-ко-ко...

Поділитись:

Теги казки: #курка, #прусак, #бик