Чому в зайця не болять зуби

Чому в зайця не болять зуби

Розболілись в зайця зуби,

З болю в зайця спухли губи,

Як м'ячі, набрякли щоки,

Сів і стогне косоокий.

— Ох, яке у зайця лихо! —

Ходить-журиться зайчиха,

Зайця кутає у хустку,

Подає йому капустку,

Моркву з перцем, баклажани —

Все найкраще із баштана.

Відгортає заєць страви,

Сів, зітхаючи, на лаві

І в зайчат питає тихо:

— Де взялось на мене лихо? —

А зайчатка хором з хатки:

— Цього

ми не знаєм, татку,

Не боліли в нас ще зубки... —

Та й вдягаються у шубки,

Бо їм час іти в долину

На нову кінокартину.

Заєць гроші їм виймає,

Щоки лапками стискає,

Бо йому не до картини:

Сльози, наче горошини,

Із очей течуть на щоки...

Сів і оха косоокий.

Тут прийшла шептуха-жаба,

Зупинилась біля граба:

— Чуєш, зайче, в цьому гаю

Я всім зуби замовляю,

Не скупись лише на плату! —

Та й до зайця суне в хату.

Узяла з водою миску,

Запалила смільну тріску,

Тріску кинула у воду,

Важко всілась на колоду,

Пошептала, поплювала,

Заробіток в зоб сховала

Та й говорить до зайчихи:

— Від горілки в зайця лихо.

— Не кажіть мені такого:

Не куштує він спиртного,

Росу п'є лишень з травиці...

— Хай не п'є він і росиці!

Хай не їсть він і капусти,

Тоді зайцеві відпустить! —

Розпустила жаба рота

Та й полізла у болото.

Дрізд їй крикнув з деревини:

— Гнати жабу з медицини!

Ви, зайчихо, в цюю ж мить

До аптеки, звісно, мчіть.

До аптеки мчить зайчиха,

Срібні гроші губить з лиха.

У аптеці дятел бурий

Готував комусь мікстуру,

А зайчиха в плач з порога:

— Дайте, дятле, допомогу!..

Дятел швидше до зайчихи:

Що за горе, що за лихо?!

Чим я зможу, пособлю:

Зайця вашого люблю.

Дайте вашу рецептуру, —

Йде до ліків дятел бурий.

А йому зайчиха глухо:

— Не дала її шептуха... —

Тут як вдарить дятел дзьобом:

— Сором вам перед народом

Досі вірить в забобони!

А шептуху по закону

Передам на суд звірячий.

На суді нехай закваче! —

Дятел скинув

Тапочки,

Одягнув червону

Шапочку,

Взувся в чорні черевики,

Спакував у торбу ліки,

Взяв ціпка і окуляри

Та й з зайчихою у парі

Йде скоріш до зайця в хату:

Треба ж зайця рятувати.

Біля хати на стежині

Стогне заєць у хустині.

Дятел зайця утішає,

Зайцю рота розкриває

І здіймає зразу ж крик:

— Ви відсталий чоловік!

Ви лінивий нечепура!

Ви цураєтесь культури!..

І загинуть зуби ваші,

Не в'їсте тоді і каші,

Не кажу вже про капусту,

Хай вам, зайче, буде пусто!

— Чим я, дятле, провинився? —

З жаху заєць затрусився.

Сів на призьбу, гірко плаче.

— Ти не чистиш зуби, зайче.

І все лихо йде від цього, —

Каже дятел зайцю строго, —

І твої погані зуби

Доведуть тебе до згуби.

Ось тобі шалфей пахучий —

Від шалфею стане лучче.

Ну, а потім... думать треба,

А тепер піду від тебе,

Бо й дивитися не хочу

На запухлий ніс і очі...

Ліки зайцю пособили,

Знову ходить заєць в силі,

Знову бігає по рясту,

Закупив в аптеці пасту,

Щіточки і порошок

І для себе, й для діток.

І щоранку

До сніданку

Із дітками -

Малюками

Чистить зуби коло дуба, —

Й не болять у зайця зуби!

Поділитись:

Теги казки: #зайчик